Премія Валерія Шевчука.... кожен має свою думку....

Валерій Шевчук – відомий український письменник, до того ж Він наш земляк. Його перу належать вели кількість романів. За ініціативи викладачів і випускників Навчально-наукового інституту філології та журналістики ЖДУ ім. І. Франка було створено літературну премію імені Валерія Шевчука за кращий прозовий твір. Перше вручення премії відбулося у 2011 році. Премія (диплом і почесна відзнака) за кращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік, вручається щороку на урочистій церемонії в Інституті філології та журналістики ЖДУ. За словами Валерія Шевчука, премія підноситиме престиж художніх творів, у центрі уваги яких буде людина, з її проблемою вибору, її інтелектуальним, емоційним і соціальним світом. Цього року лауреатом став Володимир Даниленко – за збірку повістей «Тіні в маєтку Тарновських». Експертна рада Премії до п’ятірки кращих прозових книг, виданих 2012 року віднесли: «Танго смерті» Юрія Винничука, «Господні зерна» Григорія Гусейнова, «Тіні в маєтку Тарновських» Володимира Даниленка, «Криничар» Мирослава Дочинеця, «Синє яблуко для Ілони» Любові Пономаренко. Останнім словом у виборі переможця було слово Валерія Шевчука. Він обрав книгу випускника Навчально-наукового інституту філології та журналістики ЖДУ ім. І. Франка - Володимира Даниленка. «Я вважаю, він достоєн насити звання лауреата цієї премії і благословляю на творчі та життєйські подвиги!» - казав В. Шевчук. «Колись я був студентом, мені дали гран-прі за пародію на викладачів. І сьогодні я стою на сцені знову, і знову тримаю нагороду» - розповідав В. Даниленко. У своїй промові він піднімав питання і важливості розвитку житомирської прози, і питання сучасної літератури. Неоминув він у своїй розповіді і прагнення не загубитися українській культурі серед інших європейських культур, перебороти «комплекс Західної Європи, як комплекс НедоЄвропи». Розповів В. Даниленко і про перше знайомство з відомим письменником. Адже знайомі вони ще зі студентської лавки Володимира. Одного дня він приїхав до будинку Пана Валерія з проханням переглянути три, написані ним, оповідання. Перші два він доволі критично оцінив, а ось на третє сказав так: «Це буде актуальне і сьогодні, і завтра». Це оповідання ввійшло до першої збірки молодого письменника під назвою «Два песика». Вручення премії відбувалось в приємній невимушеній обстановці. Студенти ВУЗу охоче слухали розповіді письменників. Та варто сказати, що Валерій Шевчук не дивлячись на свій вік, залишається молодим у душі. І вважає, що література – носитель духовності в людині. На запитання із залу «Скільки століть буде існувати література як вид мистецтва?» всі присутні отримали справжню відповідь мудрого письменника: «Це питання нагадало мені "А коли буде кінець світу?". Література має історію відколи почалась людська свідомість, яка не лише в теперішньому часі ,а й поєднує минуле і творить час майбутній. Таким чином поміж з земним життя, цивілізацією людина має і внутрішнє духовне життя. Коли ми перестаємо нести духовну функцію, тоді і література не знадобиться. Але поки ми живемо, цього не станеться». 

Джерело: http://zhitomir-online.com/fotorep/17704-ne-zagubitisya-sered-golos-nshih-narodv-lteraturna-premya-m-v-shevchuka-foto.html